Назад

Даринка

Як Квітуся сонечко чекала

«Ось і настав новий день» - подумала маленька курочка Квітуся. Поки в курнику ще всі спали, вона тихенько взяла свій мольберт з фарбами та побігла в сад чекаючи зустрічі з Сонечком. Воно завжди дарувало тепло, лоскотало своїми промінчиками та дарувало неймовірні кольори на небі, тому в нашої курочки були найкращі картини серед усіх курчаток. Квітуся вважала Сонечко своїм другом, адже кожного ранку вони зустрічались, посміхались один одному та працювали, як справжня команда. Сонечко дарувало прекрасні ніжні кольори на небі, коли прокидалось і не менш красиві насичені кольори, коли лягало спати. А Квітуся змальовувала всю цю красу та тішила всіх в курнику своїми неймовірними картинами. Кожного ранку курочка чекала з нетерпінням, які ж кольори приготує їй сьогодні Сонечко. Але цього дня все було по іншому. Небо було сірим, на вулиці було незвично холодно, а Сонечко все не приходило. Квітуся почала переживати чи не захворіло воно часом? А незабаром з неба почали падати перші краплини дощу і голосно загуркотів грім. Квітуся так злякалась, що швиденько побігла в курник та заховалась матусі під крило. Цілісінький день лив дощ, на вулиці було похмуро та некрасиво. Наша курочка весь час підбігала до вікна сподіваючись побачити Сонечко та його не було. Вона подумала, що більше ніколи його не побачить і так засмутилась, що гірко заплакала, вирішивши більше ніколи не малювати, адже їй не подобались ці похмурі кольори на небі. Всю ніч та весь наступний день лив сильний дощ, а матуся Ряба була дуже занепокоєна станом нашої маленької курочки, адже Квітуся була сумна, погано їла та часто плакала. Але ж малята, ми знаємо в чому причина, адже так? Просто наша героїня, дуже сильно сумувала за своїм другом Сонечком. І знову новий день. Маленька курочка Квітуся мирно спала з своїми братиками та сестричками притулившись до матусі Ряби. Але раптом, вона відчула якесь дивне лоскотіння на дзьобику. Вона спробувала відкрити оченята і не могла повірити в своє щастя, це з нею Сонечко гралось своїми промінчиками. - Матусю, дивись, Сонечко повернулось! – підстрибнувши вимовила Квітуся. Вона так тішилась, що одразу ж побігла на вулицю. Малесенькі краплинки дощу падали з неба але наша курочка вже не звертала на це уваги, вона була така рада бачити свого друга! - Привіт, Сонечко, я така рада, що ти повернулось! - кричала маленька Квітуся та махала крилом вітаючись з своїм другом на небі. А у відповідь Сонечко привіталось з нею подарувавши неймовірної краси веселку, там були всі кольори зібрані разом у величезну дугу, яка красувалась на небі. Наша курочка була в захваті від цієї краси, адже такого вона ще ніколи не бачила. Швиденько повернувшись в курник вона захопила мольберт з фарбами та почала змальовувати це прекрасне видовище. Ця картина стала найулюбленішою для маленької курочки Квітусі. Тепер вона зрозуміла, що яким би сильним не був дощ, яким би похмурим не було небо, в кінці всеодно вигляне Сонечко та подарує неймовірну красу всім нам. Треба тільки трішки почекати і вірити, що все, обов”язково, буде добре!

2

Попередня історія Наступна історія